Держзамовлення в Україні формується зі стелі?
Як виявилося, управління освіти не веде спостереження за тим, коли і скільки полтавських вчителів виходить на пенсію
Кого і скільки замовляти
Щороку Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка випускає «у світ широкий» близько 1500 своїх студентів. Серед них — біля 350-500 державників, тобто тих, хто навчався безкоштовно та отримував стипендію (за умов наявності відповідного балу). Цим то новоспеченим вчителям батько-університет і заповідує після закінчення вишу обов’язково відпрацювати на державу 3 роки за спеціальністю (та сама ситуація й з випускниками інших університетів, що навчалися за держзамовленням). До речі, «Полтавщина» вже писала про те, що такий примус до роботи — незаконний.
(Але ж будемо відверті: знайти вакансію вчителя в Полтаві фактично нереально. У районах — також (педагоги ведуть навіть по кілька предметів, аби отримувати більш-менш пристойну для освітянина зарплатню). То виникає запитання: як взагалі формується держзамовлення? Київ вже надіслав у 2012 році відомості про те, що через державі буде потрібно 55 математиків, які працювали б на Полтавщині. Проте з практики відомо: не всі такі спеціалісти (вчителі!) можуть знайти собі роботу. То навіщо замовляти стільки фахівців, скільки потім зроду не можеш працевлаштувати? Аби потім з ними судитися, чи як?
Ларисі Іванівні 63...чи ні — 65 років
«Полтавщина» вирішила дізнатися про те, скільки років полтавським вчителям. Така інформація дала б нам можливість припустити, яка кількість випускників того ж педуніверситету зможе претендувати на місце у школі після того, як хтось з працівників освіти вийде на пенсію. Для цього ми відправили запит на ім’я виконкому Полтавської міської ради. У ньому попросили назвати кількість вчителів, які мають вік від 20 до 25 років, від 25 до 35 років, від 35 до 45 років, від 45 до 55 років, від 55 до 65 років та тих, хто старше 65 років.
(У відповіді на запит за підписом Наталії Дорохової, начальника управління освіти при Полтавському міськвиконкомі, ми отримали наступне: у 2011/2012 навчальному році в полтавських школах працювало 5736 осіб (включно з прибиральницями, вахтерами тощо). Педагогічних працівників, що забезпечували навчально-виховний процес у дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах Полтави, — безпосередньо педколектив — було 3398.
Тоді ми передзвонили в управління освіти і запитали, чому «Полтавщині» не надали відомості про конкретну кількість вчителів у запитуваних вікових категоріях. Нам зауважили: це величезний обсяг роботи і зробити повний аналіз вчителів за критерієм віку складно. Єдине, що розповіли «Полтавщині»: про вчителів пенсійного віку у нашому місті — 272 (станом на 2011/2012 н. р.).
Відтак, у нас виникло запитання: управління освіти не слідкує за тим, хто і коли з вчителів вийде на пенсію? У відомстві нам відповіли: «Це нам не потрібно. Навіть якщо вчитель досягає пенсійного віку, це не значить, що він перестане працювати у школі».
З усього вищезазначеного виходить: держава не вважає за потрібне слідкувати за тим, скільки вчителів і коли вийде на пенсію. Якби такі дані були затребувані в Києві, їх вимагали б з областей, відповідно — з міст, відповідно — з сіл... Та якщо управління освіти в Полтаві не відстежує вік вчителів, виходить, таких даних немає й у самого пана Табачника. Отже, вони йому не потрібні. І знову з’являються запитання: якщо ніхто не відстежує, скільки вчителів і коли має вийти на пенсію (відповідно, скільки робочих місць у школах звільнеться), звідки держава бере цифри щодо держзамовлення і як вона знає, скільки вчителів їй буде потрібно в наступному році? Наведемо дані держзамовлення для ПНПУ імені В. Г. Короленка у 2012 рік: 59 мовників (вчителів української мови та літератури), 40 істориків, 35 фізиків.... Чому 59, а не 58? Де взяли ці цифри: придумали, побачили уві сні, змалювали зі стелі?
Держзамовлення зі стелі?
То на підставі яких критеріїв формується державне замовлення на підготовку фахівців? На це питання відповів Павло Полянський, директор Центру освітнього моніторингу:
— Спеціального нормативно-правового документа про критерії, методику та механізм формування державного замовлення не існує. Формально загальні правові та економічні засади формування держзамовлення регулюються постановою Кабінету міністрів України від 29.02.1996 р. «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням», а також щорічними постановами уряду, якими затверджуються обсяги державного замовлення на відповідний рік та обсяги фінансування. Вони формуються у доволі складний спосіб. Спочатку виші направляють до міністерства показники кількості студентів, яких виш спроможний (частіше — хотів би) навчати. Далі кожне міністерство — державний замовник на підставі «підправлених» ним же запитів університетів направляє до Міністерства економічного розвитку і торгівлі пропозиції про бажані для нього показники. Насамкінець після виходу урядової постанови та всіляких коригувань відомство видає наказ про затвердження обсягів державного замовлення кожному конкретному вишу.
До чого призводить таке формування держзамовлень, читайте у наших наступних публікаціях.
(
, «Полтавщина»