Полтавці приходили людьми, а поверталися — котами

Хтось розумний сказав: той, хто вважає, що щастя не можна купити, ніколи не купував цуценя. Сьогодні ж у Сонячному парку це щастя полтавцям пропонували за безкоштовно. Так, у добрі руки віддавали котів та собак. А сама акція пройшла під назвою «Хочу додому!».

Волонтерам з Полтавської обласної зоозахисної благодійної організації «Право на життя», у яких на тимчасовій перетримці знаходяться ті чи інші тварини, навіть не доводилося рекламувати своїх улюбленців. Як тільки повз палатку з братами нашими меншими проходили діти, вже через кілька секунд родини опинялися біля котиків та цуценят. Останніх же на показ виставили близько 15. За словами Аліни Руденко, однієї з організаторів проекту, трьох котів під час акції полтавці забрали до себе додому.

Аліна Руденко (справа)

Причиною того були не стільки глибокі та сумні очі «шреківських» котів, скільки такі самі очі дітей, що просили Мурчика, Барсика чи Васю. Звичайно, й інші аргументи зіграли тваринам на руку, себто — на лапу. Наприклад те, що, узявши пропонованих чотирилапих, господарям не потрібно думати про щеплення від сказу та ветеринарну обробку. Адже усе це волонтери вже зробили за свої кошти. А тих тварин, що досягли 3-місячного віку, навіть простерилізували.

Проте більшість перехожих все-таки утрималася від того, щоб прихистити у себе тварину-безхатька. Полтавка Оксана живе з малим Сергієм одна. Свій вибір пояснила тим, що не має можливості завести кота, але дуже хотіла б. А ось ще одній 7-річній (на вигляд) прихильниці кошенят не дозволили узяти з собою чорного «вусаня», бо він був в родині другим. А два коти для батьків маленької полтавки — це занадто. Не допомогли змінити рішення дорослих і сльози дитини.

— Ми, звичайно, розуміємо, що 100-відсотково не вдасться усіх пристроїти. Але знайти домівку хоча б для однієї тваринки — реально. Справді, може, хтось і хоче забрати цуценя або кошеня, але просто не має змоги це зробити. Бо його ритм життя — просто шалений. За таких умов тварина тільки б мучилася. І це правильно і чесно сказати одразу «ні», ніж потім не змогти нормально доглянути за чотирилапим. Це ж не іграшка, а живе створіння, — усе серйозно, — поділилася з «Полтавщиною» Аліна Руденко.

Ті, хто не міг взяти з собою чотирилапих, жертвували гроші у скриньку — на потреби тварин-безхатьків. До речі, виручені кошти від проданого хенд-мейду також підуть на лікування та стерилізацію безпритульних котів і собак. А поряд з палаткою бажаючим ще й пропонували зробити фейс-арт. Полтавські художники малювали на руках та обличчях, і, судячи з черг, перехожим це прийшлося до смаку. Ось так: прийшов людиною — пішов котиком чи риссю.

За словами організаторів, подібні акції вони планують проводити раз на два тижні. Не зважаючи на те, що у волонтерів — робота, сім’ї, друзі тощо, вони вважають, що постояти 10 хвилин для того, щоб знайти домівку чотирилапому безхатьку усе-таки можна.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»