Про прапор та мову очима учасника прийняття Конституції України

Продовжуємо публікувати інтерв’ю з полтавським депутатом, який був присутнім під час прийняття Конституції України. Це — Олександр Масенко, лідер фракції комуністів у Полтавській облраді.

— Олександре Миколайовичу, ми з вами вже безпосередньо поговорили про сам момент прийняття Конституції незалежної України. Давайте поспілкуємось щодо обговорення депутатами статей основного документу нашої держави. Наскільки мені відомо, проект Конституції розглядали протягом 3 місяців. Які дискусії точилися щодо державної атрибутики України?

— За прийняття гімну, герба та прапору України ми голосували довго — для затвердження варіантів не вистачало певної кількості голосів. Так тривало певний час, аж поки це питання не поставили у блоці з питанням про надання Криму статусу Автономної Республіки. Кримські депутати упиралися — їх було близько 40 (по пам’яті). Спочатку вони голосували проти визначених більшістю варіантів герба, прапору і гімну. Коли ж стало зрозумілим, що в Конституції України буде зафіксоване положення Автономної Республіки Крим, питання вирішилося. Кримські депутати здалися і проголосували «за» ті герб, гімн і прапор, які зараз є атрибутикою нашої держави. Якби не цей випадок, могло б бути усе по-іншому.

— Які ще варіанти прапору України були винесені на обговорення?

— Серед пропозицій був прапор Української радянської соціалістичної республіки та малиновий прапор, який використовували козаки.

«Полтавщина» вітає читачів нашого сайту (а також усе людство!) з Днем Конституції України. Прийняття цього Основного Закону стало запорукою того, що українці зі своїм свободолюбним духом житимуть у незалежній та соборній державі. Будьте вільними по життю та в думках, у словах та у дусі! Хай же усі прописані у Конституції норми повністю реалізуються у вашому житті!

— Як щодо гімну? Окрім «Ще не вмерли України ні слава, ні воля...» були ще варіанти? На нашу думку, гімн має пробуджувати в людях патріотичні почуття, піднімати їх дух. З Проте, чи не здається вам, що музика гімну занадто похмура?

— А слова ще похмуріші... Я вже не пам’ятаю ті пропозиції, які набирали по 5-10 голосів підтримки. Серед можливого варіанту гімну розглядали гімн УРСР зі зміною слів.

— До речі, щодо пропозицій... Який вклад у прийняття Конституції України зробили полтавські депутати? Які пропозиції висували?

— Найактивнішу участь приймав депутат Носов. За інших більше розповісти не можу — хіба що за себе. Я категорично відстоював позицію малинового прапора, змішаного герба з серпом і молотом і гімн УРСР зі зміною тексту. Що стосується економічних поглядів, я виступав проти права приватної власності на засоби виробництва, що тоді перебували в приватній власності. Плюс — я категорично був проти того, щоб заводи, фабрики й інші промислові підприємства, а також авіатранспорт і морський транспорт переходили в приватні руки. Ще я пропонував, щоб Україна залишилася позаблоковою державою, аби ми не вступали ні в політичні, ні у військові блоки. Щодо вкладу полтавських депутатів у прийняття Конституції України мені важко сказати однозначно. Багато минуло часу. Знаю, що за прийняття Конституції проголосували Ківшик, Носов, Карнаух... Степенка взагалі не було на голосуванні. Він повернувся з Ізраїля, каже, «Що, прийняли Конституцію?» Проти прийняття Конституції, як такої, яка вона є зараз, голосувало усього кілька полтавських депутатів (я — серед них).

— До речі, на ранок після прийняття Конституції деякі депутати вирішили відсвяткувати цю подію. Ви разом з ними піднімали келих шампанського? Чи що ви зробили?

— Я не ходив на банкет і не пив — чисто зі своєї громадянської й політичної позиції. У мене був поганий настрій, то я пішов до своєї кімнати — засмучений і заснув. Моя оцінка прийняття Конституції України така: усе, що обговорюється, приймається вночі, — це неправильно. Може, якби Конституцію приймали по-людськи, осмислено, ми не мали б таких пагубних наслідків, які сьогодні бачимо.

— Але ж до ключової ночі відбулося багато обговорень. Три місяці — мало для того, щоб осмислити статті і дійти згоди?

— Ну, як: наприклад, обговорення державного устрою відбувалося у Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, питання земельних питань — в Аграрному комітеті ВРУ тощо. Звичайно, обговорювалися усі питання. Але за часту обговорити — обговорили, але рішення ніякого не прийняли — винесли на сесію і тоді дискутували з цього приводу. Конституцію, з одного боку, і треба було приймати, але не таким авралом. Зрозуміло, що вплинув на прийняття основного документу держави тодішній Президент України Леонід Кучма. Позиція Олександра Мороза (тодішній голова ВРУ) була така: давайте приймемо, хоч якусь Конституцію — краще хоч якась, ніж ніяка. Це була непроста ситуація, непростий історичний період. Я й радий, що мені довелося узяти у цьому участь. Але тому, чим усе закінчилося (тому, за що проголосували), я не радий.

— Ще одним питанням, під час обговорення якого відбувалися дискусії, було питання російської мови. З приводу чого виникали суперечки?

— Як на території України проходило ополячення, то нічого? А ось щодо російської мови, то реагуємо гостро. Так? Справа у тому, що це питання і досі носить гострий характер. Але я вважаю, що воно надумане. Говорить людина російською мовою, не забороняйте їй говорити російською і писати заяви тощо російською. Коли йшлося про прийняття двох державних мов, я з цієї точки зору виступав за українську і російську. Були й такі депутати (наприклад, Яворівський, Зайцев, Косєва), які мали іншу позицію: аби не російська мова. Я був у Швейцарії. Там на офіційному рівні функціонує чотири державні мови. І немає там жодних з цим проблем — люди не сперечаються, а за інше думають (за економіку, наприклад). Тут я ще розумію, коли мовна дискусія точиться між Заходом і Сходом України. Та чому ми, полтавці, піддаємося на це..?

— Справді, дискутувати можна довго. У Конституції ж сказано про те, що державна мова українців — українська! Другої ми не маємо... Усі знають, що в історії України до Конституції 1996-ого року було ще чотири Конституції. Конституцію ж Пилипа Орлика вважають першою у світі Конституцією у її сучасному значенні. Як вважаєте, після прийняття останньої Конституції України, (тут таки ж після реалізації її статей у життя, як є), Пилипу Орлику на тому світі не гикалося?  Як би він оцінив прийняті норми?

— На мою думку, національні принципи, у певній мірі, в Конституції Україні відстояні. Проте думаю, Орлик її б не схвалив. Та і його Конституція не була досконалою: влада передбачалася не в руках колегіального органу, народу, а в руках ставлеників. То це, знаєте, як в анекдоті. На острів, де живуть канібали, потрапило двоє європейців. Вождь їм говорить: «Хто придумає кращу Конституцію для мого племені, того ми не з’їмо». Перший європеєць придумав Конституцію з 96 статей. Вождь дочитав до 25-ої, говорить: «Не підходить така Конституція». З’їли канібали першого європейця. А другий мовить: «Моя Конституція складається тільки з двох статей. Стаття перша — вождь завжди правий. Стаття друга — якщо вождь не правий, дивись статтю першу». Така Конституція племені сподобалася, вони й залишили другого європейця в живих. Приблизно так було і у Орлика.

P. S.«Полтавщина» вітає читачів нашого сайту (а також усе людство!) з Днем Конституції України. Прийняття цього Основного Закону стало запорукою того, що українці зі своїм свободолюбним духом житимуть у незалежній та соборній державі. Будьте вільними по життю та в думках, у словах та у дусі! Хай же усі прописані у Конституції норми повністю реалізуються у вашому житті!

Будь, Україно! Будь, Конституціє (діюча, а не писана)! Будьмо, браття!

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»