Українські метеорологи: «пальцем в небо»

До прогнозів погоди українці сьогодні ставляться скептично. Дехто вже навіть звик до погодного «прокляття»: узяв парасольку — дощу немає, вийшов без парасольки — ллє дощ. На синоптиків же з цього приводу сиплються нарікання. При цьому веселий український народ не може й без гострого слівця (маємо на увазі жарти). Та у кожному жарті, як говориться, є доля жарту, все інше — правда. «Полтавщина» вирішила навідати місцевих метеорологів, аби запитати про те, з якої причини прогнози синоптиків не завжди справджуються.

Флюгер

То чим займаються фахівці Полтавського обласного центру з гідрометеорології? За словами Ірини Семенової, техніка-метеоролога цього центру, завдання працівників установи — спостерігати за погодою і передавати дані до Києва та Харкова. Паралельно — полтавським синоптикам. Але, як виявилося, через дані метеорологів хибні прогнози погоди не спростовують і не виправляють. Тоді навіщо синоптикам потрібні метеорологічні дані? На це Ірина Семенова зауважила: щоб спростувати чи підтвердити прогноз погоди. Потім — зробити відповідні висновки, аби покращити точність прогнозування.

«Зима. Крестьянин, торжествуя, в плюс девять открывает зонт...»

За словами працівників Полтавського обласного центру з гідрометеорології, давати точний прогноз погоди важко через те, що Україна не має свого супутника. У зв’язку з цим метеорологи змушені користуватися синоптичними картами інших країн (деякі з них навіть вишукують в інтернеті). Труднощів у спостереженні за погодою додає й стан обладнання, яким користуються метеорологи.

Так, на Полтавщині є 5 метеорологічних станцій — у Полтаві, Гадячі, Лубнах, Веселому Подолі та Кобеляках. Усюди метеорологи користуються приладами часів СРСР. Як розповіла завідуюча метеостанцією Ольга Штитьова, найстарший з них — 1958 року випуску. Але не Полтаві жалітися на убозтво — серед п’яти метеостанцій вона є «найкрутішою». Чому? В обласному центрі є цілих три комп’ютери, електронні ваги та один «молодий» барометр, який не застав «Союз нерушимых республик свободных». Решта метеостанцій Полтавщини про таку розкіш тільки мріють. Вони задовольняються СРСРівськими приладами.

Метеомайданчик

Електронні ваги значно полегшують життя агрометеорологам. На запитання, чому, — відповіла Олеся Звягольська, завідуюча сектором агрометеорології Полтавського обласного центру з гідрометеорології. Через день агрометеорологи мають збирати проби ґрунту на полях. Кожна метеостанція проводить такі процедури на полях з трьома культурами. Опісля на кожній метеостанції проводять аналіз проб ґрунту в 6ти стаканчиках (з полів кожної культури потрібно узяти 10 проб по 2 стаканчики). Землю потрібно зважити двічі: вологою і висушеною. У Полтаві це роблять за допомогою електронних вагів. На метеостанціях у Лубнах, Кобеляках, Гадячі та Веселому Подолі при цьому використовують старі ваги з гирями.

З комп’ютерами ситуація та сама. І метеорологи, і агрометеорологи мають передавати дані спостережень у Київ, Харків. Полтавці, повторимося, не обділені — у них три комп’ютери. Агрометеорологи та метеорологи інших станцій вправно користаються одним. При цьому деякі дані вони пересилати до головних центрів навіть щогодини.

«Торнадо, який вибив шибки в будівлі Гідрометцентру, тонко натякнув його співробітникам: сьогодні не зовсім «сонячно і переважно без опадів при слабкому південно-західному вітрі».

М-63

На майданчику спостереження Полтавського обласного центру з гідрометеорології всі прилади — ще з часів СРСР. Деякі не працюють взагалі і просто стоять на своєму місці. Наскільки точними є показники, зняті з таких приладів?

— Прилади самі по собі непогані, — відповіла Ірина Семенова, висловлюючу власну суб'єктивну думку. — Вони можуть працювати і вічно, якщо за ними правильно наглядати. Наприклад, деякі прилади — витяжні термометри, анемометри тощо — ми захищаємо від дощової води за допомогою ПЕТ-пляшок (накрив зверху — і вода не затікає). Проте найбільша наша проблема — станційний флюгер. Він старий та іржавий. Аби його змазати, потрібно залізти нагору. Це страшно, погляньте, який він старий! Цей флюгер часто показує неправильне направлення та швидкість вітру. Показує, як йому захочеться: коли вірно, коли ні. Тоді ми звіряємо його покази зі ще одним флюгером, який під’єднаний до пристрою М-63 (вимірює швидкість вітру). Але він також часто ламається. Прилад ламповий. Самі розумієте, які проблеми з тим, аби його відремонтувати... І коли прилади ламаються, флюгер показує, як йому заманеться, доводиться вимірювати всі необхідні дані на око. Працюємо вже достатньо, тому приблизні показники написати можемо. Але це усе одно, що пальцем в небо.

Скляночки для проби грунту

На думку Ірини Семенової, навіть метеорологи Африки мають кращі прилади, ніж ті, якими користуються українці. І все описане вище — проблема не тільки Полтавського обласного центрі з гідрометеорології, але таких центрів по всій країні. Проте скільки метеорологи не скандують: «Потрібні нові прилади!», прохання не задовольняють. Причина — немає грошей. До того ж, аби виконати свою роботу та вчасно подати спостереження за природою до Київського метеорологічного центру, їм потрібно платити кошти зі своєї кишені. Про це читайте у наших наступних публікаціях.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»