Ознаки захворювання сказом у людей і тварин
Публікуємо інформацію про небезпечність сказу для людини
Сказ — це особливо небезпечне інфекційне захворювання, спільне для тварин і людей, що викликається вірусом і завжди закінчується смертю.
Щорічно в Україні реєструється близько 100-110 тисяч осіб, які звернулися за медичною допомогою з приводу укусів тваринами, з яких 60% постраждалих одержують направлення на лікування за підозрою в інфікуванні сказом. З 1991 року по Україні зареєстровано 49 випадків загибелі людей від сказу, у тому числі — один випадок у 2003 році в Лохвицькому районі Полтавської області, коли жінку покусав домашній собака. За останні 12 років джерелами збудника сказу для захворілих людей у понад 40% були коти, майже 35% — собаки, у 17% — лисиці, в одному випадку — кажан, у трьох випадках — невідомі тварини. З початку року з приводу нападів тварин за медичною допомогою у лікувальні заклади Полтавської області звернулася 621 особа, у тому числі 119 дітей. Від домашніх тварин постраждало 597 осіб ( у тому числі від тих, що мають хазяїв — 254, з них 9 — від хворих на сказ, 163 — від бездоглядних, з яких 3 — від хворих на сказ). Від диких тварин постраждало 24 людини (зокрема 10 постраждали від лисиць, по 1-му від куниці, кажана, білки, тхора, та 10 — від інших гризунів).
Механізм передачі вірусу відбувається через покуси та ослинення хворих на сказ тварин. Тривалість інкубаційного періоду залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин — 7-8 днів, для людей — від 2-х тижнів до одного року.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки — втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, з’являються вдень в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин і людей. У слині тварини вірус сказу з’являється за 10 діб до появи у неї перших ознак хвороби. Тому коли людину вкусила чи подряпала на перший погляд здорова тварина, необхідно звернутися до лікаря. Перші ознаки хвороби у людини з’являються раптово. Вже за один-два дні від початку захворювання на місці загоєної від укусу рани рубці набухають і робляться темно-червоними, виникає тягучий біль. Починається загальне нездужання, слабкість, з’являється почуття туги, пригніченості. Разом з цим хворий втрачає апетит, погано спить, стає неспокійним, дратівливим. У хворого з’являється спрага, він просить пити, але проковтнути воду не може через судоми м’язів гортані. Розвивається тяжка ознака так званої «водобоязні». Захворювання триває 2-4 дні і закінчується смертю.
Якщо людину покусала підозріла на сказ тварина, необхідно, перш за все, застосувати заходи для негайного знешкодження вірусу в рані, а саме: місце укусу промити водою, а краще розчином мила, і обробити йодом, накласти стерильну пов’язку. Після обробки рани необхідно негайно звернутися до лікаря. Адже єдиним заходом попередження сказу у людини, яку покусала хвора тварина є щеплення. Сучасний курс щеплень складається із 6-ти ін’єкцій і називається антирабічне лікування. Іноді воно проводиться у комбінації з антирабічним імуноглобуліном. Введення вакцини розтягнуто у часі — останнє шосте щеплення проводиться через 90 днів після першого. Під час лікування необхідно берегтися від переохолоджень, не можна вживати алкоголь. Тільки лікарі-травматологи або хірурги оцінюють стан постраждалого і призначають антирабічне лікування, зважаючи на висновки фахівців ветеринарної служби щодо тварин.
Щеплення призначаються постраждалим від хворих та підозрілих на сказ тварин, від диких тварин і від тих, які втекли, загинули або були вбиті після нападів. Початок лікування можна відкласти на час двотижневого ветеринарного спостереження за домашньою твариною, і відмінити його, якщо тварина лишається живою.
При появі підозрілої на сказ тварини необхідно негайно сповістити районну санітарно-епідеміологічну станцію, ветлікарню. Після проведення ветеринарними спеціалістами досліджень, трупи хворих тварин необхідно спалити або закопати на глибину не менше двох метрів. Одяг і білизну людей, які стикались з хворою твариною, прокип’ятити і випрати з милом.
Щоб убезпечити себе від захворювання необхідно дотримуватись наступних правил:
- дворових собак утримувати на прив’язі або у вольєрах, вигулювати на короткому повідку та намордниках. Щорічно робити профілактичні щеплення. У сільській місцевості щеплювати і котів;
- уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
- вживати заходи по недопущенню диких хижаків до тваринницьких ферм та інших місць розташування свійських тварин;
- мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх вимивати руки у дезінфекційному розчині.
Пам’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити. Бережіть своє здоров’я та здоров’я ваших близьких!