Полтавські медсестри — про свою роботу, чиновники — про свою

Сьогодні у Полтавському будинку культури нагородили медсестер. За сумлінну і плідну працю. За неї жінки і отримали почесні грамоти та квіти. Таких 32-dі. Решта присутніх на заході — запрошені медсестри з різних куточків Полтавської області. Про це повідомила одна з організаторів дійства, заступник головного лікаря Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру з медсестринства Людмила Самолеліс.

Захід проведено з нагоди святкування Міжнародного дня медсестри, який традиційно відзначають 12 травня. Розпочав дійство привітальним словом головний лікар Полтавщини Віктор Лисак. Доповнював його заступник голови Полтавської ОДА Олександр Коваль. Говорили вони і про підйом індексації, і про систему Семашко, і про Програму економічних реформ на 2012-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка ефективна держава», і про міжрайонні відділення... Не забули знову нагадати про будівництво перинатального центру. Згадали і про рекордні 5 мільйонів тонн зернових. Потім — знову про перинатальний центр... Говорили аж 40 хвилин. Звелося все до того, що медикам треба йти плече о плече і розуміти, що держава не стоїть на місці, що варто з розумінням ставитися до проблем і тоді усе можна подолати. Віктор Лисак закликав медиків і до оптимізму. Заклик підкріпив цифрами: 49 мільйонів гривень виділили на те, що не вистачало для виплати зарплат, 739 тисяч гривень — для лікування чорнобильців, 10 мільйонів гривень — на екстренну медичну допомогу.

Опісля відбулося урочисте нагородження медсестер. Та — безпосередньо перейшли до самої науково-практичної конференції. Медики прослухали лекції на тему «Реформування системи охорони здоров’я. Подолання розриву від науки до доказової мед сестринської практики». Наприкінці на медсестер чекав приємний сюрприз — виступ від вихованців Міського будинку культури.

Поспілкуватися з медсестрами «Полтавщині» не надто вдалося. Більшість з них мовчки відмахувалося руками. Ті, хто був сміливішими, пояснювали: «Не хочемо потім на вулицях мітлами гребти». Трохи про свою роботу розповіла Людмила Самолеліс. Медсестрою жінка працює вже 32 роки. На запитання, що найважче у її професії, відповіла зі слізьми на очах:

— Найважче бачити, що людині зле, а ти не можеш їй допомогти. Медпрацівники — не боги. Але бачити муки людей — надзвичайно важко. Радісно, коли на світ з’являється дитина. Радісно, коли хворий, за яким ти доглядав, виписується. А так — звичайно, важко.

Трохи про свою роботу розповіла і пані Наталя. Але не на камеру. Працює медсестрою жінка вже три роки. Говорить, свою роботу ненавидить. Найважче для неї — доглядати за людьми похилого віку.

— Мене дратує, коли я вставляю голку у вену, а вони смикають рукою. Потім доводиться переставляти, адже ліки йдуть не у вену, а під шкіру. Дратує, коли кличуть, усім щось постійно треба. Важко мені на цій роботі, та іншої немає.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»