Ким хочуть стати полтавські випускники
Випускники нашого міста розповіли «Полтавщині» про плани на майбутнє
У зв’язку з Євро-2012 останній дзвоник у полтавських випускників відбувся раніше, ніж торік. Привітав 11-класників і мер Полтави Олександр Мамай.
Після урочистостей на шкільному подвір’ї молодь пішла гуляти містом. Хлопці та дівчата безтурботно жартували, фотографувалися, їли морозиво. «Полтавщина» ж вирішила запитати у них про плани на майбутнє. Ким хочуть стати наші випускники? Куди вступатимуть? Чи певні, що знайдуть роботу? Такі запитання ми і поставили хлопцям та дівчатам зі стрічками через плече «Випускник 2012».
Аліна:
— Я хочу стати вчителькою. Вступатиму на факультет філології та журналістики нашого педуніверситету. З Полтави їхати не збираюся — вона мені рідна. У майбутньому хочу стати вчителем української мови. Чому? Тому що люблю дітей. Думаю, зможу їх витримати, зможу справитися з сьогоднішнім буйним підростаючим поколінням. Сподіваюсь, робота буде, і я зможу вчителювати.
-
Аня:
— Я вже вирішила, що вступатиму до Української медико-стоматологічної академії. Буду стоматологом, тому що це мене цікавить. Я не просто сподіваюсь, що матиму роботу, я це знаю. Що ж, буду шукати!
-
Катя:
— Я хочу стати вчителем історії. Чому? По-перше, мій класний керівник — вчитель історії. Вона привила мені любов до цього предмету. По-друге, історія ближча мені за інші предмети. По-третє, я люблю дітей. Сьогодні під час останнього дзвоника я плакала — думаю, сумуватиму за школою. То, можна сказати, повернуся до неї — і буду ближчою (усміхається, — Авт.). Чи матиму я роботу за спеціальністю? Звичайно, робота буде — і я працюватиму!
-
Олександр:
— Я хочу працювати у сфері готельно-ресторанного бізнесу. Відчуваю, що це моє. Я буду там як риба в воді. Вступатиму до Полтавського університету економіки і торгівлі. Звичайно, знайду роботу — а як же інакше?
-
Яна:
— Я хочу стати психологом. Вступатиму до нашого педагогічного університету. Чому психологом? Люблю вишибати людям мозок (жартує, — Авт.)! Насаправді ж, мене цікавлять людські вчинки і їх мотиви. Люблю «копатися» в голові у людей. Коли спілкуюся з друзями, аналізую ситуації. Проте їх це не бентежить — я роблю це обережно і нікого не дістаю. Сподіваюсь, робота знайдеться.
-
Олександр:
— Я вже вирішив, що вступатиму до нашого університету імені Юрія Кондратюка. Буду вивчати комп’ютерні науки. Чому? Бо іншого не знаю (усміхається, — Авт.)! А що, увімкнути-ввімкнути комп’ютер можу — значить усе вийде (жартує, — Авт.)! Відучусь — і поїду до Харкова, бо там працює мій дядько. Він обіцяв допомогти з роботою. Чого не навчатимусь у Харкові одразу? Полтава рідніша. І тут якось простіше — все-таки дома.
-
Євгеній:
— Мене цікавить економіка та кібернетика. Вступатиму, мабуть, у технічний університет в Полтаві. Обираю ці напрямки для спеціалізації, бо вони мені легше даються. Сподіваюсь, з роботою у майбутньому також вийде.
-
Аня:
— Я хочу бути менеджером. Чому? Як на мене, це модно і престижно. Вступатиму одразу у два виші — до аграрної академії та до техуніверситету. Сподіваюсь, навчатимусь в аграрній академії. Думаю, після навчання роботу знайду. Менеджером влаштуватися можна.
-
Яна:
— Я ще не вирішила, куди вступати. Маю на думці пов’язати життя зі спортом. Справа у тому, що я кандидат у майстри спорту з греблі на байдарці. Розумію: аби досягнути у цій сфері успіхів, треба докласти максимум зусиль. У моєму характері є щось, що змушує йти до своєї цілі та пробиватися вперед. Сподіваюсь, зможу встояти у боротьбі з конкурентами та стати хорошою спортсменкою. Хоч це і важко. Спорт спортом — але тут будь або найкращим, або не будь. Тому, сподіваюсь, у мене все вийде. Потім — може, стану тренером.
-
, «Полтавщина»