Чому полтавські пожежні приїздять, коли вже все згоріло?

Раніше ми вже писали про проблему відсутності місцевих пожежних охорон у деяких районах Полтавщини. Уявіть собі, наприклад, на весь Хорольський район, площею в 1 062 квадратних кілометри тільки один підрозділ пожежної охорони. Уявіть собі, що буде з будиночком якоїсь нещасної бабусі, який палає десь «на відшибі», — навряд чи рятувальники встигнуть доїхати туди за 5-7 хвилин.

Що воно таке, це «МПО»?

Навіщо необхідні МПО? Згідно з Положенням про МПО, затвердженим Кабінетом Міністрів України 24 лютого 2003 року (№ 202), місцева пожежна охорона (далі — МПО) створюється органами виконавчої влади в населених пунктах, де немає підрозділів державної пожежної охорони. МПО бере участь у гасінні пожеж, ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, проведенні рятувальних робіт, залучаючи до цього добровільні пожежні дружини (команди), протипожежні об’єднання громадян та окремих громадян. Порядок та умови оплати праці працівників підрозділів МПО встановлюються місцевими органами виконавчої влади з урахуванням особливостей їх роботи, а також необхідності забезпечення готовності до виконання покладених на них завдань.

За словами начальника відділу оперативного реагування УМНС України в Полтавській області Ростислава Ялинника, раніше МПО називалося ПСО — пожежна служба охорони. Після ліквідації колгоспів ПСО перестали функціонувати. Куди поділася техніка? Про це, на думку Ростислава Ялинника, краще спитати у колишніх керівників агрофірм. Проте швидше за все — техніку розділили між пайовиками.

МПО можна перерахувати на пальцях

Як виявилося, ситуація з наявності (або відсутності!) МПО на Полтавщині не надто весела. Згідно з розпорядженням губернатора Олександра Удовіченка № 99 від 2003 року в нашому регіоні ще до 2010 року мали створити 70 місцевих пожежних охорон. Проте створено тільки 26. Наприклад, 3 підрозділи МПО є в Кобеляцькому районі, 2 у Глобинському районі (у Градизьку та у Глобино) тощо. Найпроблемнішими є 5 районів нашої області — Козельщинський, Машівський, Диканський, Хорольський і Гребінківський. У них немає жодного підрозділу МПО. У разі виникнення пожежі МНС-ники мають їхати на подію з районних центрів. Як зазначив Ростислав Ялинник, при цьому до найвіддаленіших сіл може бути як 30 км, так і 90 км.

МНС — не травмай, об’їде

То за скільки туди доберуться пожежні? Це залежить від кількох факторів. По-перше, від часу виявлення пожежі. По-друге, від моменту повідомлення про пожежу; місце наявності засоба зв’язку, за допомогою якого можна повідомити про НП. По-третє, від місця розташування населеного пункту та, відповідно, — найближчої пожежної частини. За словами Ростислава Ялинника, пожежний автомобіль не повинен перевищувати при русі швидкість 40 км/год., максимум — 60 км/год. Виходить, аби дістатися з районного центру до найвіддаленіших куточків району, наприклад, за 90 км — рятувальникам необхідно близько 1,5 години. При цьому окремою перешкодою для працівників МНС ще є менталітет полтавських водіїв. Ростислав Ялинник стверджує: не зважаючи на ввімкнені на службових машинах спецсигнали, полтавські водії не надають МНС-никам перевагу у русі на дорозі. Хоча це прописано у правилах дорожнього руху (п. 3.2).

Доїхали на «хеппі енд»

Наскільки великими будуть збитки від пожежі, поки пожежні прибудуть на місце? Адже 5-10 хвилин і 1,5 години — різниця велика.

За словами Ростислава Ялинника, це залежить від багатьох факторів. Окрім вже перерахованих, до уваги, звичайно, беруть і вид пожежі — у закритому приміщенні чи на відкритій території тощо. Ростислав Ялинник зазначає: підрахунки будь-які можна зробити лише теоретично — навіть врахувавши усі фактори, вони є досить приблизними. Ми ж вирішили конкретизувати своє питання і змоделювали певну ситуацію. Наприклад, пожежа сталася через необережне поводження з вогнем під час куріння у ліжку. Будинок знаходиться за 90 км від найближчої пожежної частини. Про пожежу повідомили за 20 хвилин після того, як вона почалася. У будинку дві кімнати і кухня. Туалет на дворі. У кімнатах — телевізор, диван, шафа, стіл, два стільця. У кухні — холодильник, плита, столик та стілець. Решту меблів господарі пропили. На стінах пластик. Відповідь Ростислава Ялинника така:

— Кожна пожежа має три фази. Перший етап — час вільного розвитку пожежі. Другий — час локалізації пожежі (зупинка розповсюдження пожежі безпосередньо впливом вогнегасних речовин на його палаючу крайку; етап починається від моменту прибуття пожежних). Третій етап — повна ліквідація пожежі. Так ось, виходить, етап вільного розвитку пожежі складає 1 годину 50 хвилин, адже на місці рятувальники приїдуть за півтори години. Скажу так: будинку вже точно не буде. Час розповсюдження вогню — приблизно 1-7 метрів за хвилину. Тут важливо, аби сусіди хоча б витягли з палаючого дому тих, хто там знаходиться. Говорячи про те, наскільки швидко пожежа знищить майно, варто говорити і про перекриття стін. Етап локалізації триває 15-30 хвилин. Проте при прямому впливові вогню на цегляну стіну, йому достатньо до 40 хвилин для температурного розповсюдження, для бетонної стіни — близько 1 години, якщо ж стіни з дерев’яним перекриттям — 5-7 хвилин.

Виходить, якби у районах Полтавщини було 70 МПО, а не 26, на пожежу вони виїздили б швидше. Ліквідували б її також швидше. І — теоретично — збитки від пожежі були б меншими: врятувати будинок або його частину — для погорільців ця різниця усе-таки суттєва.

Коментар обласної влади щодо проблеми відсутності необхідної кількості МПО на Полтавщині ми подамо пізніше.

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»