11.02.2012 | 15:59

Чого коштує шлюб між полтавцями та іноземцями

Такий шлюб коштує багато: терпіння, вміння йти на компроміси, любити і прощати, а також — суму на переклади

Одні вважають: сума заробітної плати, місце роботи, наявність квартири, машини, дачі, заводів, пароплавів, космодромів тощо — усе стає неважливим, коли людина кохає по-справжньому. Для інших наявність або відсутність вище перерахованого може стати сильним аргументом у прийнятті рішення «Одружуватися чи ні». Ще один для когось важливий момент — національність майбутнього чоловіка чи дружини.

«Ich liebe dich!» — «І я тебе, любий, кохаю!»

У 2011 році серед 3159 шлюбів, зареєстрованих у Полтаві, 152 акти цивільного стану зареєстровано між полтавцем/полтавкою та іноземкою/іноземцем. Для порівняння: у 2010 році шлюбів з іноземцями зареєстрували 126. Виходить, минулого року близько 5% одружень у Полтаві припало на союз між українцями та іноземцями. Про це «Полтавщині» повідомила Наталія Колесник, начальник центрального відділу Управління відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції.

Наталія Колесник зазначила, що частіше трапляється так: іноземці приїздять за нашими нареченими, а не навпаки. За її словами, найчастіше полтавці одружуються та виходять заміж за представників ближнього зарубіжжя — це росіяни, молдавани, білоруси, азербайджанці, вірмени, грузини. У порівнянні з 2010 роком збільшилася кількість укладених шлюбів з громадянами Ірану і Тунісу (зокрема, зі студентами). З йорданцями та палестинцями ж, навпаки, — зменшилася, що, на думку Наталії Колесник, може бути пов’язане з тим, що іноземців, які приїздять у Полтаву на навчання з цих країв, стало відносно менше. Серед закордонних наречених, які вирішили пов’язати життя з полтавською «половинкою», трапляються й громадяни Німеччини, США, Данії, Єгипту, Швеції, Норвегії, Італії, Іспанії, Ізраїлю, Швейцарії та навіть Еритреї (східна Африка).

— На мою думку, — говорить Наталія Колесник, — одружуються на наших дівчатах та виходять заміж за наших хлопців саме в Україні тому, що за кордоном зробити це у документальному плані набагато важче. Тут-таки можна згадати про проблемні моменти відкриття візи тощо. А коли за кордон виїздить сім’я, у такому разі вже йдеться про возз’єднання родини, а не про просто виїзд до нареченого/нареченої. А це вже інша справа. Щодо церемонії одруження, представники інших країн часто з великою приязню ставляться до українських традицій, нашого обрядового репертуару. Їм подобається ставати на рушник тощо.

Переклади, переклади, переклади...

Проте в нашій державі одружитися з іноземкою або вийти заміж за іноземця не так просто, як за українця. Аби, образно кажучи, законно одягнути обручку своїм закордонному/закордонній коханому/коханій, додатково до основних вимог додано ще декілька.

Відтак, у Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні сказано наступне:

«...Іноземці та особи без громадянства для реєстрації шлюбу в Україні повинні пред’явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні , якщо інше не передбачене чинним законодавством України...

...Якщо в паспортах або паспортних даних іноземців або осіб без громадянства відсутні відомості про сімейний стан, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання та належним чином легалізований (легалізація консульською установою або дипломатичним представництвом України в цій країні)...

...Якщо документи громадян України, іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для реєстрації шлюбу, складені іноземною мовою, до них обов’язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується дипломатичним представництвом або консульською установою України за кордоном, посольством (консульством) держави, громадянином якої є іноземець (країни постійного проживання особи без громадянства), Міністерством закордонних справ, іншим відповідним органом цієї держави або нотаріусом». Відповідно, цей документ також має бути легалізований у відповідному порядку...»

Про ціни перекладів ми дізнавалися у відповідних бюро. Найчастіше просять перекласти паспорт (внутрішній та закордонний), довідку про сімейний стан (одружений/неодружений, довідка про розлучення тощо), довідка про несудимість тощо. Вартість письмового перекладу розрахований на одну сторінку — 1800 знаків, включаючи пробіли. Наприклад, від 55 гривень коштуватиме переклад з азербайджанської, болгарської, грузинської, іспанської, італійської, польської, російської, словацької, чеської, литовської, румунської, французької. Переклад з англійської мови — від 35 гривень. Перекласти документи з білоруської та грецької мов коштуватиме від 85 гривень, з датської, івриту, казахської — від 90 гривень. Найдорожчий переклад — з киргизької, китайської, корейської, монгольської, тайської, фарсі, пушту, японської, естонської. Його вартість — від 100 гривень.

Правка текстів перекладів редакторами-носіями цих мов — ще одна додаткова послуга, оплата якої дорівнює половині вартості самого перекладу документу. Нотаріальне засвідчення перекладу в різних агентствах обійдеться у 35-180 гривень, в залежності від мови перекладу тощо. До вже отриманої суми варто додати ще й вартість легалізації документів. Остання необхідна для визнання і прийняття до розгляду іноземних документів. Легалізований документ набуває чинності лише в тій країні, в посольстві/консульстві якої він був легалізований. Відтак, консульська легалізація офіційних документів складається з декількох етапів: легалізація документів у Міністерстві юстиції та легалізація у Міністерстві закордонних справ (200 гривен); легалізація у посольстві/консульстві країни призначення (350 гривень плюс консульський збір — офіційний тариф посольства), переклад документів та нотаріальне засвідчення.

Просто людина хороша!

Ось і порахуйте, скільки коштів необхідно для того, аби просто подати документи до рагсу. Проте наших знайомих полтавок, чоловіки яких — іноземці, це не бентежить. Вони жартують: «За усе хороше потрібно платити. Задарма — тільки безцінь». За словами дружин, іноземців у чоловіки обирали не через статки, а «тому що людина хороша». Хоча історій, коли у шлюб вступали через гроші знають немало. Ось так і живуть вони, спокійно і щасливо в Полтаві, додаючи до твердження, з якого ми починали ще однин елемент: «Усе стає неважливим, коли людина кохає по-справжньому: сума заробітної плати, місце роботи, наявність квартири, машини, дачі, заводів, пароплавів, космодромів і національність».

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»

Цікавинки