Полтавські двірники: нежіноча робота вустами жінки

Незадоволені розчисткою снігу полтавці завжди знайдуть винних. Міська влада — традиційно на першому місці (об’єктивно чи ні — це вже інше питання), а далі — працівники комунальних служб.

Бере лопату й відкидає сніг «и коня на скаку остановит, и расчистит лопатой снег»

Більшість двірників, яких ми бачимо на вулиці, — жінки. Тому чоловіків через це тут особливо цінують.

Говорять, жінка підкорює своєю красою. Та сніг без м’язів побороти важко. Відтак, символ ніжності і чарівності — полтавки, боряться зі снігом на вулицях з ранку до вечора — у помаранчевій екіпіровці, робочих рукавицях та з вірною подругою-лопатою в руках. Це ті, про кого ще Нєкрасов писав: «Коня на скаку остановит, в горящую избу войдет».

Сьогодні ми поспілкувалися з Оленою (ім’я змінене. — Авт.), яка прибирає один з кварталів у центрі. На вигляд жінці 35-40 років. За її словами, на цій роботі вона вже 10 років.

— На роботу я виходжу о 6-ій ранку. О такій зимовій добі додому йду о 6-ій вечора. У центрі Полтави роботи особливо багато: людей купа, всі кудись поспішають, усім кудись треба. Саме тому прибирати у цьому районі, розчищати сніг, доводиться особливо ретельно. Та я скажу вам: двірник — невдячна робота. Її ніколи не видно. Ти прибрав — через кілька хвилин вже накидали знову. Наприклад, по Жовтневій «хатки» стоять: прийшли до них студенти, перекусили та залишили сміття на землі. Зараз снігу багато, намагаємося його чистити. Слава Богу, допомагають працівники приватних структур — виходять і прибирають біля своїх магазинів тощо. Тоді нам легше. Адже вони вийшли, хвилин 20 попрацювали, а у кожного з двірників велика територія, за нею постійно слідкувати треба.

«Мода» на перевдягання

За словами Олени, покидавши сніг близько трьох годин, вона йде перевдягатися. За добу під час «порятунку Полтави від білила» змінювати «бойовий костюм» вона може і тричі. Усе залежить від того, наскільки багато у жінки змінного одягу. Це й не дивно, адже, за нашими відчуттями, лопати, якими двірники розчищають сніг, важить до 2 кілограмів — і це без снігу.

— Порівняйте, будь-ласка, свою роботу з іншою діяльністю, — попросили ми.

— Взагалі, двірник схожий на трактор, — відповіла Олена. — Подивіться на мене з лопатою і зрозумієте, чому. У будь-якому випадку, робота зараз важка. На другий день після прибирання снігу у нас була крепатура. І не легенька, а страшна: боліло все. Так ось: уявіть собі інтенсивне тренування у фітнес-центрі на тренажерах протягом 3-4 годин. І при цьому задіяні ті м’язи, які раніше задіяні не були... Приблизно так я і почуваю себе кожного вечора. Зараз трохи приноровилася, вже не так важко, проте й не легко.

«Рембо» у спідниці

Олена жартує, говорить: за весь час роботи двірником стала схожа на «Рембо» у жіночій подобі. Відтак, м’язи на руках і ногах у неї накачані. Влітку їй доводиться довго перебирати одяг у гардеробі, бо, за словами працівниці комунальної структури, схожа на «раму». За свою копітку і постійну роботу Олена отримує 1000-1100 гривень — і ті із затримками. На запитання: «Чому? Адже вона працює у центрі міста...» жінка відповіла так:

— До мене інколи підходять і цікавляться: ви маєте хоча б 3000-3500 гривень на місяць? На це я тільки посміхаюся. Немає різниці, в якому районі ти працюєш. Є робота — і все. Працюй на здоров’я!

А у позаробочому житті Олена любить займатися рукоділлям: в’яже, вишиває хрестиком. Проте не взимку: говорить, руки мерзнуть.

— Я приходжу додому і практично одразу лягаю під теплу ковдру. Через деякий час засинаю — після роботи вже нічого не хочеться, — зазначила Олена.

Ось така вона, звичайна полтавська жінка, яка працює на не надто легкій роботі: представниця прекрасної статі, чиясь донька, подруга, дружина, мати...

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»