Лазірківське питання: «джина із пляшки» не можна випускати

Результати консультативного референдуму в Лазірках, та й сам факт його проведення, не лише «наробили галасу» в ЗМІ, а й змусили Оржицьку районну владу та обласне керівництво терміново вирішувати проблеми села, або принаймні говорити про них. Нагадаємо, серед останніх — погані транспортне сполучення із райцентром і медичне обслуговування із зв’язку із реорганізацією сільської лікарні. До речі, нині на Полтавщині укладено близько 20 договорів щодо міжрайонних трансферів між РДА, тобто, коли мешканці одного району отримують різні безкоштовні послуги в іншому, який ближче і зручніше. Такого документу щодо жителів Лазірківської сільської ради — поки що — немає.

Для вирішення медичних проблем конкретно Лазірок мають приїздити вузькі спеціалісти з Полтавської обласної клінічної лікарні для проведення консультацій. ЛОР, окуліст, невропатолог та кардіолог з Полтави були там лише 28 грудня минулого року, інші фахівці планують бути 20, 26 січня. Тільки у стадії вирішення — покращення транспортного сполучення. Нібито з понеділка, 9 січня, обіцяють додатковий маршрут з Лазірок до Оржиці, але це буде не прямий і не щоденний рейс із залученням додаткових перевізників, як обіцяла районна влада ще на початку грудня 2011-го (відео про це — тут).

Наслідки розгляду листа-звернення до обласної ради Лазірківської сільської ради з проханням винести питання на розгляд сесії теж залишають бажати кращого. Питання не розглянули навіть на постійній депутатській комісії в обласній раді, годі й казати про пленарне засідання. У листі-відповіді до Лазірківської сільської ради з обласної ради йдеться про те, що орган місцевого самоврядування Полтавщини не вбачає підстав для звернення до Верховної Ради України з приводу питання, за яке проголосували лазірківчани на своєму консультативному референдумі.

(Лист-звернення)

«Полтавщина» поспілкувалася із цього приводу із сільським головою Василем Ільченком, а потім із головою облради Іваном Момотом і керуючим справами апарату облради Олександром Литвиненком. Один одного вони називають «розумними людьми», але у кожного — свої аргументи.

— Що ж це в нас за таке чинне законодавство, що 1200 громадян Лазірок має вагомі підстави для відповідного звернення на підставі референдуму, а обласна рада, навіть не розглянувши дане питання на пленарному засіданні, не має підстав для звернення до Верховної ради? А як же головна підстава — народна ініціатива та народне волевиявлення шляхом проведення референдуму? — у Василя Ільченка запитань більше, ніж відповідей.

Натомість в Івана Момота та Олександра Литвиненка — самі відповіді. По-перше, консультативний референдум не має юридичних наслідків, а орган влади може робити тільки те, що передбачено законом, тоді як звичайні громадяни — все, що законом не заборонено. По-друге, в Україні немає сучасного законодавства, яке б регламентувало питання адміністративно-територіального устрою. Наша держава до сих пір користується з цього приводу Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 1981 року «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР». Як сказали посадовці, «закон недосконалий і суперечливий, але іншого немає».

— Лазірківська сільська рада — це, по суті, село і земля в межах компетенції сільської ради. Те, що за її межами — у компетенції РДА. Тобто перехід села із одного району до другого має бути погоджений із Оржицькою та Гребінківською РДА. Без висновків цих органів ми не маємо права нічого робити. А ви подумайте, хоча б картографічні дані — це ж скажені гроші. Лише тоді, коли є ці документи, підключається ОДА, лише тоді постійна депутатська комісія обласної ради має щось розглядати. І то, її висновки носять рекомендаційний характер. Робота такої комісії ніякого стосунку до адмінустрою не має, — зазначив Олександр Литвиненко.

— Що б я не думав у душі, маю діяти по закону. А по-людськи — вирішувати проблеми людей. Ми повинні бути відповідальними, а не популістами, — зазначив Іван Момот.

За словами очільника області, «складне питання Лазірківського референдуму вже хочуть використати різні політичні сили». Але шлях, який обрали мешканці цього конкретного села «веде у тупик», тому що він не зможе вирішити проблем громади, вважає Іван Момот. Крім того, посадовці обласної ради дійшли висновку, що перехід Лазірок до іншого району — це, образно кажучи, випускання джина із пляшки. Адже їхнім досвідом можуть скористатися інші села, як, приміром, Старий Колкаєв Семенівського району, що ближчий до Оржиці, ніж до Семенівки.

Нагадаємо, на Вінниччині 15 травня 2003 року стався прецедент — перехід села із одного району в інший. Пултівецьку сільраду Жмеринського району передали до складу Вінницького району відповідним рішення Верховної Ради України.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»