Що змушує дітей братися за цигарку?

Про шкідливість паління серед підлітків сказано і написано стільки, що можна не одну антитютюнову бібліотеку скласти.

У наш час на пачках цигарок штампуються похмурі написи в чорних обрамленнях, що нагадують про передчасну смерть курців та погіршену якість їхнього життя. Керівництвом держави приймаються закони та рішення, впроваджуються програми, які унеможливлюють паління в громадських місцях та забороняють продаж тютюнових виробів неповнолітнім. Здавалося б, що все це повинно зупиняти поширюваність тютюнопаління, особливо серед підлітків.

Але статистика — річ вперта.

1) Щороку в Україні до паління долучаються 500 тисяч молодих людей фактично у віці 11 років (дані ГО «За вільну від тютюнового диму Україну»).

2) 63% українських дітей у 15 років мають досвід паління (дані європейського опитування учнівської молоді ESPAD, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень ім. Яременка за підтримки ЮНІСЕФ).

3) У 1995 році підлітки України вперше брали в руки цигарку в 13 років, а в 2007 — в 11 (дані ВООЗ).

4) Майже 90% дорослих курців почали палити у підлітковому віці (дані ВООЗ).

Підлітковий вік — особливий період у фізіологічному, психологічному та соціальному плані. Інтенсивний ріст і статеве дозрівання, певна психологічна неврівноваженість і емоційність поєднуються з прагненням стати дорослішими, самоствердитися, бути прийнятим у своєму оточенні. Для підлітків характерно експериментування, випробування своїх можливостей, з’являються нові інтереси, і, як наслідок, виникає певна схильність до ризикованих форм поведінки.

Про це чудово знають виробники тютюнових виробів. І вони ведуть запеклу боротьбу за своїх майбутніх клієнтів. Доведено: яку марку цигарок обере людина до 15 років, такою в 80% випадків і буде користуватися все життя. Звідси різні хитрощі. Наприклад, яскраві екранчики, що миготять, рекламуючи сигарети біля кас супермаркетів — їх вивішують приблизно на рівні очей тринадцятирічної дитини. Виробники цигарок примудряються рекламувати свою продукцію навіть під виглядом антитютюнових кампаній. Наприклад, показують на плакаті ефектного чоловіка з цигаркою, а внизу ставлять напис про те, що палити шкідливо. Природно, людина звертає увагу не на напис, а на красиву картинку. Такий ефект прорахований за допомогою нейролінгвістичного програмування. Крім того, як не парадоксально, але за таку «соціальну рекламу» тютюнові бізнесмени отримують певні пільги та послаблення від держави.

Ще одна хитрість — виробництво цукерок та інших солодощів, що нагадують цигарки. На Заході це заборонили, а в Україні, нажаль, ні.

Телебачення та кіно також не стоїть осторонь даного питання і всіляко допомагає тютюновим компаніям в рекламі їхньої продукції. В Україні до сих пір на екрані палять. Дитина охоче наслідує здорового і сильного позитивного героя, який затягується табачним димом в перервах між стрільбою.

Ще один стійкий стереотип, закріплений в суспільній свідомості, — це асоціація процесу паління з релаксацією. Перекур — означає відпочинок, щось протилежне напруженій роботі.

Негативний приклад батьків, які палять, також вносить свій вклад в сприйняття дитиною цигарки, як чогось безпечного та дорослого. Скільки б батько аргументовано та красномовно не розповідав про шкідливість паління своїй дитині, але якщо після цього він піде на перекур — гріш ціна тим аргументам. Виявляється, так влаштована вже наша підсвідомість, — на будь-яку заборону вона відповідає спалахом інтересу. А у підлітків так звана парадоксальна реакція (солодкий заборонений плід) виражена ще сильніше.

Україна посідає 17-те місце серед країн що вживають тютюнові вироби. Якщо у світі на кожну людину припадає в середньому по 870 випалених сигарет на рік, то в Україні — 1500–1800, тобто майже удвічі більше за середній світовий показник. З такими темпами Україна може наздогнати Індонезію, де проживає наймолодший курець у світі, 2-річний Арді Різал (Ardi Rizal), який почав палити в 1,5 роки. Цей хлопчик випалює до 40 цигарок на добу та впадає в істерику, кричить та вередує, коли його батьки відмовляються дати йому сигарету.

Головний висновок, до якого прийшла світова наукова думка щодо проблеми підліткового паління, це: «Для того щоб знизити рівень паління серед підлітків, необхідно знизити його серед дорослих» (ВООЗ). Тому рекомендується спрямувати зусилля не виключно на підліткові профілактичні програми (як свідчить світовий досвід, такі програми, як правило, не є ефективними), а на роботу з дорослими, у першу чергу батьками та вчителями. Відомо, що в тих школах, де вчителі не палять, учні палять значно менше. Більше уваги слід приділяти проблемі захисту прав тих, хто не палить.

Проблема припинення паління є гострою для багатьох підлітків, але, на жаль, як правило, вона ігноруються. Необхідно використовувати засоби, що є у розпорядженні, та залучати нові, щоб допомогти підліткам звільнитися від згубної звички.

Андрій ТУРПІТЬКО, лікар-нарколог обласного наркологічного диспансеру