Знятому на Полтавщині фільму Олександра Довженка «Земля» 80 років

З липня по листопад 1929 року Олександр Довженко знімав на території Шишацького району Полтавської області фільм «Земля» — про селян-трудівників, а 8 квітня 1930 року цей фільм вийшов на кіноекрани. Та був знятий з показу вже 17 квітня. На Олександра Петровича накинулися критики. Його звинувачували в натуралізмі тощо. «Радість творчого успіху була жорстоко подавлена... Я буквально посивів і постарів за кілька днів», — писав тоді Довженко.

Пам’ятник Олександру Довженку біля його хати

Але розкритикований фільм дістав дуже високу оцінку в Європі і всьому світі. На Всесвітній виставці в Брюсселі його назвали одним з 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. Лише тоді «Землю» знову дозволили показувати в Радянському Союзі.

Олександр Довженко дуже любив Полтавщину, особливо — село Яреськи Шишацького району, де знімав не один фільм. Він навіть просив, щоб на його могилі була хоч пригорща землі з Яресьок...

Збагнути геній Олександра Довженка найкраще, побувавши там, де він народився й виріс, зайшовши в хатину, в якій його колисала мати, поспілкуватися з людьми, які знали його, любили, працювали з ним.

Будинок, в якому народився Олександр Довженко

Мені пощастило побувати на батьківщині корифея українського кіно під час відзначення 115-ї річниці з дня його народження. Подорож до селища міського типу Сосниці на Чернігівщині організував голова Полтавської обласної асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк. У складі делегації були представники громадських організацій, закладів культури, управління внутрішньої та інформаційної політики обласної державної адміністрації. Полтавці привезли саджанці трьох дубів, яблуні й калини з полтавської землі й посадили на довженковому обійсті, а літературно-меморіальному музеєві О. П. Довженка в Сосниці подарували сувеніри.

Того дня на батьківщину Довженка прибули також гості з Києва, Обухова, Москви, Чернігова, Нікополя, серед них — ті, хто близько знав Довженка, і полтавці мали нагоду поспілкуватися з ними.

Кінорежисер, сценарист, заслужений діяч мистецтв України, володар премії ім. О. Довженка 2009 року за видатний внесок у розвиток українського Павло Фаринюк сказав:

— Робити кіно і не бути поетом у душі неможливо. Довженко дав прекрасний приклад не лише нам, а й усьому світу, як треба любити свою землю, свій народ. Я недавно перечитував його щоденник: перебуваючи в Москві, він писав 9 листопада 1945 року: «Я вечірні години відводжу молитві за український народ, сином якого був, є і завжди буду». В тому ж 1945-му році Олександр Довженко писав: «Половину твого народу, велика вдовице Україно, забрали революція, війни і голодомори». Він писав про те, чого й досі дехто не хоче визнати... Більше шести мільйонів українців забрав голод у найврожайніший 1932 рік.

У рідній хаті Олександра Довженка

І кіно вже не таке, як було на зорі зародження, й технології інші — але тисячі людей приїжджають у Сосницю вклонитись землі, яка народила генія. Сюди їдуть віддати шану життєвій мудрості Олександра Довженка й задуматися на мить про швидкоплинність життя.

— Ця охайна хатина й садиба чекають на повернення свого господаря. Чекає і вся Сосничина свого великого родича і земляка, — говорить голова Сосницької районної ради Василь Волошко. — Але, не зважаючи на неодноразове порушення клопотання про перенесення праху Олександра Петровича на батьківщину, досі його воля не виконана. А він же писав: «Богом прошу — візьміть мене додому, до рідної хати, до рідної Десни, до рідного слова, до рідних тополь і вишень». Обов’язок живих — виконати останнє бажання.

Депутати Сосницької районної ради спільно з Чернігівським земляцтвом порушили клопотання про присвоєння Олександру Довженку звання Героя України посмертно.

Голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач говорить про Олександра Довженка як про людину надзвичайної мужності, великого мислителя, який у часи пітьми мав сміливість говорити правду:

— Наш час є часом здрібнення ідеологій, ідей, а нерідко й думок. І в цій ситуації нам особливо потрібен Довженко — його зухвалість, мужність мислити і бачити реальність.

Ще в 1931 році Олександр Довженко написав у щоденнику: «Нам треба рухатися до Європи — гуманістичної й психологічно врівноваженої».

Родове дерево Довженків

Племінник Олександра Петровича Тарас Дудко розповів, що той дуже хотів зняти фільм «Тарас Бульба» — щоб показати український народ таким, яким він є насправді. В уяві Олександра Довженка це красивий і могутній народ, а народна українська армія і козацтво — згуртоване, розумне військо.

— В усіх своїх фільмах Олександр Петрович намагався показати нас такими, якими ми є (і чого трошки цураємось іноді). Так давайте подумаємо разом: якщо ми такі красиві й розумні — чому ж не можемо зробити своє життя кращим?

Ще 2006 року президент України Віктор Ющенко видав Указ про встановлення пам’ятників Олександру Довженку в Чернігові і в Києві. Утім, цих пам’ятників і досі немає. Але є людська пам’ять...

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»