24.08.2011 | 18:30

День незалежності: для когось — свято, для когось — вихідний

Сьогодні в України відзначається 20-та річниця незалежності. З цього приводу «Полтавщина» вийшла до полтавців із двома запитаннями: «Що для вас особисто це свято і як ви його відзначите?». Пропонуємо ознайомитись із отриманими відповідями.

Іра

Іра:

— День незалежності в 1991 році відбувся, ми його заслужили. Все чудово, але якби ми ще рухалися далі по обраному шляху, бажано при цьому повище піднятися. Напевно, не будемо відзначати, оскільки завтра робочий день.

-

Любов Миколаївна

Любов Миколаївна:

— Будемо відзначати у колі родини, як завжди. Це чудове свято — День незалежності. Але якби ще краще жилося при цьому — ціни б йому не було. Свято потрібне, щоб і влада дивилася на зроблене, і щоб люди робили... Головне, щоб у людей була робота.

-

Петро Семенович

Петро Семенович:

— Відзначати будемо, а як же ж? Головне, щоб зайнятість в людей була, особливо у молоді. Щоб дур в голову не стукала. Колись нас заставляли, щоб ми зайняті були. А нині молодь ходе — аби десь дітись і думає про пиво. А нап’ється — робота яка при цьому? Хочу йду — хочу не йду? Так не можна.

-

Антон:

— День независимости? Особо ничего не поменялось. В советское время было лучше, родители, бабушки-дедушки говорят. Отмечать особо не будем, вот, вышли погулять.

-

Микола з дівчиною

Микола з дівчиною:

— Праздник что для меня? Ничего, просто выходной день, свободное от работы время. Ну, если хотите, один из праздников. Уже празднуем. А дальше что-то придумаем экспромтом. Хорошо просто по улицам погулять, подышать свежим воздухом.

-

Олександра

Олександра:

— У мене сьогодні робочий день. Але до незалежності я добре ставлюся. Це класно, що ми не під чиїмось керівництвом, не підвладні тій же Росії. Але, хотілося б, щоб громадяни були більш національно свідомі. От, приміром, у нас тільки що був флеш-моб — люди мали прийти, аби виконати гімн України. Оголошення про це вивішували у мережі Facebook. Прийшло лише три чоловіки. Тобто всі інші «забили». Прикро.

-

Андрій з донечкою

Андрій з донечкою:

— Это для меня выходной. Пойдем, прогуляемся с женой и дочкой, может, съездим в гости. Но не хватает веры в будущее нашей страны, чтобы говорить о празднике независимости.

-

Тетяна

Тетяна:

— Мы вышли прогуляться по Полтаве и все, наверное. Хоть и выходной, но были на работе. Хотелось бы, чтобы жизнь была получше, чем сейчас. Все таки 20 лет нашей независимости, а сдвигов особых нету. Самое главное — стабильность в работе и учебе. Сыну моему сейчас, конечно, намного трудней приходится, чем мне когда-то.

-

Григорій

Григорій:

— Я вообще в принципе и не видел, где была программа с мероприятиями напечатана. Сейчас гуляю с семьей. День независимости — 20 лет — это серьезное дело. Украина теперь — это отдельное государство, с отдельными законами, с отдельной Конституцией. Я считаю, что это большой прогресс, хотя говорят, что Украина самая криминальная из постсоветских республик. Мы участвуем в жизни Полтавы — помогаем подрастающему поколению быть независимыми от вредных привычек. Спортивный клуб у нас есть — на байдарках, на катамаранах по Украине катаемся.

-

Ксенія:

— Для нас это праздник национальный, очень близкий сердцу, радуемся. Тем более, что 20-летие независимости Украины. Очень рада, что страна стала независимой и она, надеемся, так себя чувствует. Будем принимать участие во всех мероприятиях, которые по случаю праздника проводятся в Полтаве. Вечером пойдем в парк Победы, на концерт и салют. Почему на русском говорю? Люблю украинский язык, считаю его своим родным, но в семье все говорят по-русски.

-

Віктор

Віктор:

— Коли розпався Союз, мені було тільки 5 років. Часів СРСР я взагалі не пам’ятаю. Для мене День незалежності — особливий день, тому що, я вважаю, не може бути жодна держава без якоїсь державницької ідеології і державної ідеї. І в цей день ми мусимо пам’ятати, що в нас є історія — багата історія. І безліч героїв, які дійсно боролися за цю землю, за Україну. Цей день іще особливий тим, що 20 років виповнилося українській незалежності. І з ким я не спілкуюся із старшого покоління — знаєте, їхні серця загоряються, коли вони через роки пригадують проголошення незалежності України. Для мене цей день є особливим і не просто якесь формальне державне свято, формальний червоний день в календарі. В цей день я знову намагаюся перечитати деякі сторінки історії, згадати тих людей, які і колись, і сьогодні борються за Україну. Мені б хотілося мати хоча б 1% тієї сили духу, яка була у них.

-

Валентина

Валентина:

— Це і свято, і вихідний день. Гуляємо, дивимося на виставку народних промислів — радіємо, є чому.

-

Анна ДОВГОШЕЙ, Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Суспільство