ЖКГ Полтавщини: краще з гірших
В 2009 році в Держбюджеті не було передбачено жодної копійки ні для підтримки, ні для реформування ЖКГ — уперше за всю історію існування галузі.
Із такої невтішної статистики почав свій виступ у прямому ефірі ОДТРК «Лтава» Сергій Ясинський — заступник голови Полтавської ОДА з питань паливно-енергетичного комплексу, житлово-комунального, дорожнього господарства та раціонального використання природних ресурсів.
— Для порівняння деякі цифри. В 2007 році з Держбюджету на підготовку теплового господарства України до зими було спрямовано понад 3,6 млрд. грн., з них 30 млн. грн. — для Полтавської області. В 2009 році — нуль. І те, що брак коштів поки що не позначився катастрофічно на галузі, — заслуга у першу чергу її працівників, які протягом минулих років активно оновлювали її основні фонди, — зазначив Сергій Ясинський.
Полтавщина найкраще в Україні підготувалася до нинішнього опалювального сезону. Наші теплопостачальні підприємства на найвищому рівні в Україні сплатили за спожитий природний газ — майже 90%. Споживачі тепла краще за споживачів інших регіонів розрахувалися з теплопостачальними підприємствами — 95-96%. Але ці показники не можуть стати запорукою нормального функціонування ЖКГ в майбутньому. Сергій Євстахійович називає три основні проблеми, які руйнують господарство.
По-перше це, як не дивно, низький рівень розрахунків споживачів. «95% — це все-таки не 100%, адже тепло — не просто послуги, а такий же товар, як і хліб, за який необхідно сплачувати вчасно і у повному обсязі», — говорить керівник. За 2009 рік населення та підприємства області заборгували теплопостачальникам 90 млн. грн. А на ці кошти можна було б відремонтувати обладнання, яке постійно цього потребує.
Друга проблема полягає у тому, що основні фонди теплопостачальних підприємств фізично зношені та морально застарілі. «Сьогодні майже повністю вичерпали свій ресурс 20% всіх котлів, ще 35% котлів малоефективні — ККД у них дорівнює не більше 80% Теплові мережі зношені на 32%, теплопункти — на 30%. У середньому по Полтавщині більше третини обладнання потребує заміни», — констатував керівник. Модернізувати його коштом місцевих бюджетів практично неможливо, тому маємо залучати до відновлення ЖКГ інвесторів. Але в середині України таких навряд чи знайдеш, а закордонні не розуміють і бояться «комунальної форми власності». Там, за кордоном, немає монополії на надання послуг з теплопостачання. До того ж іноземці дотримуються принципу публічного приватного партнерства: держава гарантує прозорість роботи і збереження основних фондів ЖКГ, а інвестор вкладає у них кошти для модернізації та підвищення якості кінцевого товару. Звичайно, отримуючи при цьому прибуток.
Третя проблема — це складність залучення так званих «довгих коштів». Хто захоче вкладати гроші у «бездонну яму» українського ЖКГ без надії на прибутки? Для того, щоб інвестори з’явилися, а якість товару теплопостачальників покращилася, необхідно реформувати хоча б самі підприємства, якщо не галузь в цілому. Це означає — змінити систему управління, залучити довгострокові кредити. Схожі процеси відбуваються в усьому світі, в Росії, приміром, проведені подібні реформи. Там основні фонди залишилися у власності місцевої громади, а управління підприємствами кардинально змінилося. У виграші опинилися і споживачі, і теплопостачальники, і інвестори. А отже — держава в цілому.